В.Марко
Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать
Протягом історії людства поняття чистоти розглядалось у різних аспектах, розуміння його відповідало культурі, менталітету та духовності того чи іншого народу. Протилежним поняттю чистоти є «нечистота», що означає «забруднення», «заплямування». Процес становлення правдивого значення поняття чистоти сягає ще від наших прародичів Адама і Єви. Цей процес не завершується і сьогодні. Прагнення до чистоти буде існувати доти, поки існує нечистота. Дуже глибоко подає нам це Книга Мудрості – Святе Письмо.
Читаючи Старий Завіт, зустрічаємось з різними визначеннями ритуально-культової нечистоти. На питання: що чинить людину нечистою – книга Левіт перераховує багато речей: проказа, хвороба, місячні в жінки, гріхи, пов’язані з сексуальністю, контакт з «нечистою» людиною, або ж споживання м’яса «нечистої» тварини. «Нечиста» людина - це та, яка забруднила себе, доторкаючись до померлого чи до крові. Щодо нечистоти тварин Старий Завіт також подає своє бачення. Однак пророки у Святому Письмі кидають світло на цілком інше розуміння слова «нечистота». Пророцтво Єзекиїла говорить: «Я окроплю вас чистою водою, і ви очиститесь; я вас очищу від усіх ваших гидот і від усіх ваших кумирів» (Єз.36,25) Кумири – це те, чому людина поклоняється, її ідоли. В Старому Завіті Бог – є Богом Ізраїля, вибраного Ним народу. Однак цей народ багато разів відступав від Єдиного Бога і шукав кумирів. Ізраїльтяни порушували заповідь «Не май інших богів крім мене». Про це свідчать численні пророцтва, про це свідчить історія Ізраїлю. Порушення заповіді є гріхом, тому гріх – це нечистота, і Господь хоче очистити ізраїльський народ: «…я вас очищу…». Далі Єзекиїл говорить: «Я дам вам нове серце, і новий дух вкладу в ваше нутро. Я вийму кам’яне серце з вашого тіла й дам вам серце тілесне. Я вкладу в ваше нутро Дух Мій, і вчиню так, що ви будете ходити в Моїх заповідях та берегти й виконувати Мої установи». (Єз.36,26-27) Очистивши людину, Господь дає їй нове серце, творить нову людину, яка буде чиста і вірна Господеві. Це – преображення людини, яке сповниться в Ісусі Христі. Очищення –є Даром від Бога, який Господь радо дає людині, яка цього бажає і про це просить так, як у Давидовому псалмі: «Окропи мене ісопом, і я буду чистий, обмий мене, і я над сніг буду біліший…» (Пс.50,9) чи «Серце чисте утвори в мені, Боже». (Пс.50,12)
У Новому Завіті Ісус Христос відкрито говорить про те, що чистота полягає не у дотриманні певних ритуальних культів, а у чистоті серця, яке є виявом внутрішньої суті людини. Він картає книжників і фарисеїв, посилаючись на Старий Завіт, якого вони добре знали, словами пророка Ісаї: «Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене» (Мт.15,8) Ісус Христос називає їх «гробами побіленими»: «Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти». (Мт.23,27) Серце є центром людської особи. Це – осідок думок, центр розуму, пристрастей. Західні отці вважають серце як осередок усіх емоцій, зокрема ж почуттів любові, і тому серце стало символом любові. Для східних отців серце «кардія» не є джерелом емоцій, але радше духовним центром людини; серце, властиво, є самим джерелом добра і зла у кожній людині. Ісус говорить: «Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину» (Мт.15,11), а далі дає пояснення, що з уст виходить те, що з серця: лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства. Ісус Христос перелічує гріхи проти Божих Заповідей, тим самим вказуючи, що коріння наших гріхів є у нашому серці, яке треба очистити, бо саме з нього походять наші вчинки. І якщо серце наше чисте, то і життя буде чистим. Іван Золотоустий говорить, що «чисте серце – це чисті думки, вільні від пожадання і гріха». Софрон Мудрий дає наступне визначення «чистих серцем»: «Чисті серцем – це найперше ті, наміри яких стосовно людей і Бога є простодушними і безкорисливими. Сам Христос це підтверджує в Нагірній проповіді: «Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде у темряві». (Мт.6,22-23)[6,85] Православний катехизм «Бог живий» говорить, що чистий серцем є той, чиї найглибші почуття, чиї найпотаємніші бажання відповідають намірам, які той визнає і проголошує [3,104]. Чистий серцем є той, хто справді любить і не шукає свого. Таких Ісус називає блаженними…
Блаженні – це щасливі. Щасливі, бо побачать Бога. Грецький філософ Епіклет каже: «Якщо існує десь можливе щастя на землі, то його треба шукати в серці невинної, правдивої, чистої людини». Серце – зустріч між Богом і людиною. Але лише чисті серцем можуть побачити Бога. Ісус підкреслює чистоту серця у дитини: «Як не станете як діти, не ввійдете до Божого Царства», а це те саме, що не побачити Бога. Як тоді можна розтлумачити слова Івана: «Ніхто і ніколи Бога не бачив»? (Ів.1,18) Він же і подає відповідь у цьому стиху: « …Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, - той об’явив». Через Ісуса Христа, Сина Божого, ми пізнаємо Отця. «Ніхто не знає Отця, крім Сина, та кому Син схоче відкрити». (Мт.11,27), а відкриває він тим, хто чистий. В Іс.6,5-6 чистота є умовою бачення Бога. Пророк, зустрічаючи Господа, усвідомлює собі власну нечистоту і потребу звільнення від своїх гріхів. Для Северіяна Якимишина чистота – це наслідок любові, якою ми жертвуємо Господеві нашу душу і тіло, наші снаги і почуття [6,90]. Це вияв нашої істинної любові до Бога. Станіслав Луцаж доцільним вбачає навести вже відому фразу святого Августина з його «Сповіді»: Боже, Ти створив нас для себе, і наше серце буде неспокійним, поки не спочине в Тобі». Серце спочиває в Бозі, коли відчуває безпеку в любові Бога тут, на землі. Людина, позбавлена цієї безпеки внаслідок гріха, шукає його в стосунках з іншими людьми [2,26]. Ісус дає нам ліки, звертаючись словами: «Хто любить батька, або матір більше, ніж Мене, той недостойний Мене. І хто любить сина, або дочку більше, ніж Мене, той недостойний Мене». (Мт.10,37) В цих словах Ісус наголошує на тісному, важливому зв’язку з Ним самим, якому всі інші повинні бути підпорядковані. Ісус, як Любов, має бути в центрі серця людського, тоді це серце буде чисте, буде належати виключно Богові і Його побачить. Про це говорить перша заповідь любові: «Люби Господа Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю». На Тиверіадському озері, коли учні ловили рибу, після свого воскресіння Ісус їм з’являється і каже закинути сіті праворуч від човна. Та учні відразу не спізнали Його. Іван був першим з-поміж учнів, який пізнав свого Господа, звертаючись до Петра: «То Господь». Чому саме Іван спізнав Господа? Що допомогло йому спізнати Ісуса? Святий Єронім відповідає: «Чистота його серця». Ця чистота дала Іванові особливу любов до Ісусового Серця. Ця любов дозволила йому спочивати на грудях Господа на Тайній Вечері, ця любов привела його під хрест, на якому був розп’ятий Ісус. У цій любові здійснюється Христове блаженство: «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога». Георгій Чистяков у книзі «Над рядками Нового Завіту» говорить: «Можна побачити Амона, Зевса, Юпітера і інших богів, а Бога істинного – не можна. Але насправді чистий серцем може побачити Бога і в Дитятку на руках Його Матері, в цьому звичайному, одягнутому в знощений хітон равині з Назарету – побачити своїм чистим серцем [5,82-83]. У Посланні апостола Павла до Ефесян є вислів: «очі серця» (1,18). Лише очима серця можна побачити Бога – побачити Його в Ісусі Христі. Одкровення є останньою книгою, що говорить про «бачити Бога». Ті, які принесли у жертву Богові своє чисте серце будуть іти за Непорочним Агнцем, співаючи пісню, яку ніхто інший не зможе співати.
Тут, на землі, людина повинна постійно прямувати до чистоти свого серця, бо чистота серця є безмежна. Вона прямує до досконалості, як досконалим є сам Бог. Теперішній стан є недосконалим. «Але коли настане досконале, недосконале зникне». (1 Кор.13,10) Тоді здійсниться Христове блаженство в повноті: «Вони побачать Бога». О.Віталій Підскальний у своїй проповіді зазначає, що «чисті серцем бачать Бога також і в цьому житті, через ласку і просвічення, а в майбутньому житті побачать Його «лицем в лице». Побачать Бога мірою своїх заслуг» [6,95].
Святе Письмо нас заохочує: «Хто праведний, нехай ще більше прямує до праведності; хто чистий, нехай іще більше себе очищує», бо чисті серцем є блаженними!
Література
1. Блаженства. Добра Новина. О.Тарас Барщевський /конспект лекцій/. – Львів,1999. – 104с.
2. Луцаж Станіслав. Головні гріхи та блаженства /Пер. З польськ. О.Кривобочок. Львів: Свічадо, 2007. – 80с.
3. Православний катехизм «Бог живий»: Катехизм для всієї родини / Пер. З франц. Зоряни Курдинц, Львів: Свічадо, 2005. – 384с.
4. Святе Письмо
5. Чистяков Георгій. Над рядками Нового Завіту /Пер. З рос. З.Бичко. – Львів: Свічадо, 2005. 328с.
6. Як осягнути щастя?: Цикл проповідей про Христові блаженства. – Львів: Місіонер, 1998. – 128с.