покарання дітей
Покарання дітей
Дітей, які провинилися, карайте в ім’я Боже. Любов треба єднати з рішучістю, а рішучість стосовно дітей – з любов’ю. Дитина повинна вас не лише любити, але й боятися.
Пам’ятайте слова Святого Письма: «Хто щадить різки, ненавидить сина» (Прип. 13, 24). «Ти битимеш його різкою – і врятуєш його душу від Шеолу (смерті – Прим. ред.)» (Прип. 23, 14). «Різка й докір надають мудрости» (Прип. 29, 15.).
Кара не має бути лише карою; вона має бути для дитини, що провинилася, також цілющим ліком.
Лікар не приписує одного й того самого ліку на всі слабості, а на кожну недугу дає окремий лік. Подібно чинять розумні батьки. Вони за малу крадіжку покарають дитину, наприклад, постом; за незгідливість скажуть, наприклад, клячати, а за іншу якусь дрібну провину відберуть, наприклад, у дитини те, що їй любе. Зате у випадку впертості, непослуху, прокльонів, нескромності відповідним ліком є, звичайно, тілесна кара. «Хто щадить різки, ненавидить сина». Не можна також дозволяти, щоб інші діти висміювали покарану дитину.
Ніколи не карайте у гніві! Коли дитину караєте, карайте її з достоїнством судді та карайте так, щоб дитина розуміла, що ви чините це дуже нерадо. Не карайте за якусь мимовільну помилку або незручність. А карайте за проступки, які дитина поповнила свідомо.
Деякі батьки самі вчать дітей говорити неправду. Це стається тоді, коли батьки так гостро поводяться, що дитина боїться зізнатися у провині. Деякі ж батьки явно кажуть дітям говорити неправду – перед чужими людьми.
Не дозволяйте своїм донькам носити вибагливий одяг! Пам’ятайте, що в надмірному дбанні про красу криється початок упадку.
Правдивим нещастям наших часів треба назвати вибагливість в одязі та шукання забав. Тож пильнуйте своїх дітей! Привчайте їх до працьовитості та ощадності, бережіть від лихих чужих впливів. Не вважайте поганим, коли діти вдома усміхнені, веселі, навіть якщо трохи надмірно. «Нехай діти бавляться, – сказав один святий, – аби лише не грішили».
Ще два зауваження. Перше: батько і мати повинні мати одну думку, коли йдеться про повчання чи покарання дитини. Різниця у діях батька й матері впливає на дитину дуже шкідливо. Друге: чим град є для поля, засіяного пшеницею, тим є злий приклад батьків для душі дитини. Коли батьки дають дітям злий приклад, тоді вони вже не є пастирями дітей, але є їх ворогами, губителями. Таких батьків стосуються оці слова Божественного Спасителя: «А хто спокусить одного з тих малих… такому було б ліпше якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений у глибині моря».
Молитовник християнської родини. – Х.: Логос, 1991 – 680 с.