Церква Покрови Пресвятої Богородиці

Дівчина збирається до сну. Грає модерна музика (рок).

Дівчина: Отче Наш. Ти, що єси на небесах...

Бог: Прошу?

Дівчина: Отче Наш. Ти, що єси на небесах...

Бог: Прошу?

Дівчина: Слухай! Перестань! Я молюся.

Бог: Але ти мене кличеш.

Дівчина: Кличу? Тебе! Я нікого не кличу. Я хочу відмовити молитву. 

“Отче Наш Ти, що єси на небесах”.

Бог: Але ти знову мане закликала.

Дівчина: Що? Я кликала? Я не кликала.

Бог: Ти мене кликала. Ти сказала: “Отче Наш, Ти, що єси на небесах”. 

Ось Я є. Чого ти бажаєш?

Дівчина: (заплакано) Чи хочеш сказати, що Ти дійсно слухаєш, що Ти чуєш?
Я нічого не хочу говорити, я тільки хочу відмовити молитви. 

Випадково я потрапила на реколекції...

І там багато говорили про молитву. Казали, що це буде добре – ну, молитися.

Я думала спробувати.

Бог: Але, чи ти не знала, що ти мене кличеш?

Дівчина: Та ні, справді не знала, я хотіла відмовити мою молитву.

Бог: Твою молитву?

Дівчина: Добре, добре. Твою молитву.

Бог: Продовжуй!

Дівчина: Нехай святиться ім’я Твоє.

Бог: Чекай, чекай! Про що ти говориш?

Дівчина: А що?

Бог: “Нехай святиться ім’я Твоє”.

Дівчина: “Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі так і на землі...”

Бог: Чи ти дійсно хочеш, щоб це сталося?

Дівчина: Певно, а чому б і ні?

Бог: Якщо так, то що ти робиш, щоб Моя воля сталася?

Дівчина: (перелякано) Що я роблю? Та – та, та нічого не роблю.

Я тільки думала, що це було б добре, як би все контролювалося і було впорядковане.

Бог: Чи Я маю контроль над тобою?

Дівчина: Так, мене все примушували йти до Церкви.

Бог: Я тебе це не питаю, це не головне, щоб Я слідкував за тобою.

Мені не потрібно ходячих роботів. Я тебе не сотворив роботом.

Я сотворив тебе, щоб ти була зі мною. Але це не залежить від Мене, а від тебе.
Подивися, чи ти наповнена Моєю любов’ю!

Дівчина: Чому Ти до мене пристав? Дивися, Боже, я така сама, як і ті, що ходять весь час до Церкви.

Бог: Я не стараюсь приставати, чіплятись, але Я думав, що ти молилась, щоб діялась Моя воля.

А для того, щоб це сталося, Я мушу починати з тими, що моляться про це, наприклад, так як ти молилась.

Дівчина: Добре вже, добре. Може я не стараюся так як би і повинна це робити, і може я маю кілька проблем, які можу назвати.

Бог: Я теж можу.

Дівчина: Я знала, що Ти можеш. Але я була дуже зайнята.

Не мала часу подумати над деякими речами і мушу признатись я б хотіла перестати їх робити.

Я б хотіла більше себе контролювати. Ти знаєш я хочу бути вільною від цього всього.

Бог: Чудово! Ну ми вже до чогось дійшли. Дивися-ми будемо разом працювати ти і Я.

Ти знаєш, те, що ти почала молитися, це вже крок вперед. Я задоволений тобою.

Дівчина: Дякую, Боже. Але мушу закінчити цю молитву.

А ця молитва забирає трохи більше часу, як все. “...хліб наш насущний дай нам сьогодні”.

Бог: (раптово) Справді ти так виглядаєш, що тобі потрібно трохи більше їсти.

Дівчина: Чекай хвилинку. Я вирішила помолитися, а Ти насміхаєшся з мене.

Ти втручаєшся і нагадуєш мої проблеми.

Бог: Я не хочу тобі дорікати. Але ти знаєш, що молитва є небезпечна, але й цікава річ.
Знай – молитва може змінити тебе і то так, як ти цього хочеш. Ти могла б стати вільною.
Пам’ятаєш, ти мене кликала! Ось Я є.

Якщо ти дійсно бажаєш правдивої свободи і правдивої радості ти мусиш продовжувати, ти мусиш далі молитися.

Я дуже зацікавлений твоєю молитвою і її продовженням.

Дівчина: (мовчить) грає легка музика.

Бог: Продовжуй.

Дівчина: Я боюся.

Бог: Боїшся? А чого ти боїшся?

Дівчина: Бо здогадуюсь, що Ти будеш зараз казати мені.

Бог: А може це не так здивує тебе. Спробуй.(тишина).

Дівчина: “...і прости нам довги наші, як і ми прощаєм довжникам нашим”.

Бог: Христино, а як в тебе справи з Іриною?

Дівчина: Я знала, що Ти мене спитаєш. Дивись, Ірина вкрала гроші з моєї сумки і я знаю, і пів групи знає.

Але вона заперечує. І сміється з мене. Як же ж вона заплатить за це. Ох я того так не прощу!

Бог: А що зробимо з нашою молитвою?

Дівчина: Я не хочу говорити саме цих слів.

Бог: Хоча ти є справедлива, але це не легко носити гіркий тягар образ. Чи не так?

Дівчина: Це не добре! Але це мене дратує. Я не витримую. А коли відомщуся їй, мені буде краще.

Я обов’язково розрахуюся. Вона пошкодує, що мене зачіпила.

Бог: Ти не будеш чутися краще, ти будеш чутися гірше, бо ти знаєш, що пімста не приносить насолоди.

Подумай, якщо ти тепер така не щаслива...Та я все можу перемінити.

Дівчина: Ти можеш? Але як?

Бог: Прости Ірині, так як Я... Може ти ніколи не отримаєш назад грошей, але будеш чутися спокійною.

Дівчина: А звідки я взнаю, що так воно буде – це Твоє прощення?

Бог: Надійся і вір, що так дійсно є.

Дівчина: Добре, Господи! Я прощаю Ірині, але Ти старайся допомогти їй, щоб вона поправилась.

Добре! Так, як я дійсно над тим застановляюся, - вона, на мою думку, - несвідома того, що робить.

Тому в якийсь спосіб покажи їй, що вона робить, як вона ранить людей!

І поможи мені, щоб я всю цю справу забула. Добре?!

Бог: Молодець! Чудово! Як ти почуваєшся?

Дівчина: Ну не зле. Справді, я чуюся досить добре.

Бог: Але ти ще не скінчила своєї молитви. Продовжуй!

Дівчина: О, так, так: “...І не введи нас у спокусу, але ізбав нас від лукавого”.

Бог: Добре, Я запевняю, що Я буду тобі допомагати, але ти не йди в ті місця, де будеш спокушена.

Дівчина: Що Ти хочеш цим сказати?

Бог: Слухай, Я стараюся сказати тобі це, що є такі місця, де ти ходиш,

є такі речі, яким ти піддаєшся і де загрожує небезпека. І кожного разу, коли ти застрягаєш десь,

тоді згадуєш про Мене.

Дівчина: Я не розумію.

Бог: Ти добре розумієш. Ти багато разів це робила.

Ти себе наражаєш на небезпеку і виникає проблема, а потім просиш рятунку:

“Боже допоможи мені вийти з цього всього”.

Дівчина: Перепрошую, Боже! Дотепер я думала, що як я прокажу молитви щодня, то можу робити, що хочу...

І ніколи не сподівалась цього... Я не сподівалася, що Ти дійсно слухаєш мене і допомагаєш мені.

Ти є дійсно тим на кого я можу опертися. Це правда?

Бог: Так, Я є тим. Ну, а закінчи – но... молитву.

Дівчина: Бо Твоє є царство і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсяк час, і на віки віків.

Бог: Це мені приносить найбільшу радість і щастя.

Дівчина: (перебиває) Господи, я не знаю, але вже починаю відчувати, що я б хотіла знати, як навернутися.

Я б дійсно хотіла це зробити так, як Ти кажеш: я справді хотіла б любити Тебе більше. Але як?

Бог: Ти вже дала відповідь на запитання.

Дівчина: Так?

Бог: Так. Те, що приносить Мені найбільшу славу: мати людей, які люблять, які справді люблять Мене і інших.

І Я бачу, що це вже здійснюється між нами, завдяки твоїй молитві.

Дівчина: Одного бажаю, щоб моє навернення було постійним. Добре?

Бог: Добре.

Дівчина: Амінь.