о.Ігор Стецьків
Необхідність Таїнства Євхаристії для християнина
о.Ігор Стецьків, голова Деканального Катехитичного Осередку СДЄ
Науково практична конференція :
Євхаристія - основа християнського життя
21 квітня 2012р.Б.
Через гріхопадіння людина поступово віддалилась від спілкування з Богом і послуху Його волі. Щоб спасти людину Син Божий сам зійшов на землю і став Людиною(Символ віри). Наше спасіння не може прийти ззовні, корінь гріха знаходиться в нутрі людини, в її серці-умі (тілі), є властивий її пророді. Христос зцілює гріховні рани людської природи - проживаючи щодень свого земного шляху і викорінює джерело гріха зсередини. Він преображується як Бог в своїй Людській природі і дарує нам можливість причаститися цього дару преображення (обожествлення), споживаючи Його Тіло і Кров у Таїнстві Пресвятої Євхаристії(«Евхаристия – сердцевина жизни христианина», Митрополит Іларіон Волоколамський ).
Ця Свята Тайна актуалізує (робить реальною) зустріч із Богом. Вона не лише учиняє особове спілкування, між Я-Бога і я-людини, але в Євхаристії Бог реально входить в середину нашого єства. Христос стає нашим тілом і його кров тече у наших судинах: «Живу вже не я, а живе Христос у мені.» (Гал.2:20). Христос стає їжею християнина: « Бо тіло моє - їжа правдива, і кров моя - правдивий напій.» (Йо.6,55). Він через причастя наповняє нутро (серце) вірних церкви Своєю присутністю, благодаттю (Божественною енергією). А Божа (благодать), онтологічно (в нутрі нашого єства ), діє на людину; в момент вибору між «добром і злом», схиляє совість до добра.
Ми заполонені гріхом і наповнені великою кількістю його інерції (гріх постійно впливає на наш вибір, схиляючи до слідування за пристрастями). Свобода вибору людини у стані гріха обмежена: « Бо, що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю. Коли ж роблю те, чого не хочу, то я згоджуюсь із законом, що він добрий. Тепер же то не я те чиню, а гріх, що живе в мені. Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то - ні; бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу.» (Рим. 7,15-19). Христос дарує кожному, хто живе євхаристійним життям, можливість більш свобідної дії в момент вибору між «добром і злом» («Евхаристия – сердцевина жизни христианина», Митрополит Іларіон Волоколамський ). Євхаристійний Христос робить нас свобідними: «Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся знову.» (Гал.5:1).
Євангелист Іван в шостому розділі своєї Євангелії, цитує промову Ісуса: « А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня. (Йо.6,53-54). Цим він вказує,що не лише життя християнина дочасне, але і вічне залежить від участі в Євхаристії. Тобто споживання Євхаристії, для членів церкви Христової, є умовою воскресіння: «Через Причастя Тіла і Крови Христа ми вже маємо вічне життя, повнота якого явиться у славному знову пришесті Христа. «Тому що Він дарував нам Свій власний образ і Своє власне дихання, а ми їх не зберегли,Він сам бере участь у нашій бідній і немічній природі для того, щоб нас очистити й учинити нетлінними та знову зробити учасниками Його божества.»(Кат. УГКЦ 432; 143,144 Йоан Дамаскин).
Маємо обов’язково сказати, що Христос через Євхаристію об’єднує членів Свого Тіла - Церкви. Новий Катехизм нашої Церкви каже: «Пресвята Євхаристія найповніше виявляє і творить нашу спільність і з Богом, і з людьми. Усі, хто причащається Христа, стають «одне в Христі тіло, кожен одному член» (Рм.12,5), тобто єдиною церквою: «тому що один [Євхаристійний ] хліб,- нас багато становить одне [Христове] тіло, бо всі ми беремо участь у одному хлібі» (1 Кр.10,17)… «Водночас, через це Таїнство входимо в сопричастя і єднаємось одні з одними, бо як ми причащаємось одного хліба, так усі стаємо єдиним Тілом Христовим і єдиною Кров’ю та членами одні одних, будучи спів тілесними Христовими» (Кат. УГКЦ433;144ст). Внаслідок цього на Божественній Літургії освячуються не лише дари: вино і хліб, але і ми з вами що належимо до Його Тіла – Церкви. В епіклезі Святої Літургії Івана Золотоустого священик молиться: «Зішли Духа Твого Святого на нас і на ці дари що перед нами». А Професор богословія Іван Водопівець стверджує: «Еклезіологічне значення Євхаристії має міцні традиційні корені. В Дідахе, (кінець першого століття), символіка євхаристійного хліба пояснювалась у безпосередньому зв’язку з єдністю Церкви, зібраною з-поміж усіх народів, у всіх кутках світу: «Як той хліб був розсипаний над горбами, а згодом, зібраний, став єдиним, так єднається твоя Церква з усіх кінців землі у твоїм Царстві.»(Дідахе 9, 4; «Еклезіологія», Іван Водопівець, Рим – Львів 1994, Свічадо,83ст.). Звідси випливає висновок,що Євхаристія преображує (обожествлює) життя віруючого християнина і церковної спільноти.
Питання кількісної участі у Євхаристійному причасті,не може окреслити формулою, тобто визначити скільки разів потрібно причащатись. Але, однозначно, що шлях нашого преображення - обожествлення через Євхаристію не може бути осягненим причащанням лише один раз нарік. Євхаристійне преображення-обожествлення це процес: «Все Тіло містить у собі закон розвитку і постійного росту. »( «Еклезіологія», 86 ст.).«У Святому Причасті Христос дарує нам Самого Себе, Своє Тіло і Кров, на поживу для зростання в новому житті…Як людина після народження починає дихати та їсти щоб могти жити, так і охрещений, народжений до нового життя в хрещальній купелі, починає дихати Святим Духом і живитися Святим Причастям, аби зростати у Христі.» ( Катехизм УГКЦ 408;136 ст.), « … аж «до міри повного зросту повноти Христа»*(Еф. 4, 13). (Кат. УГКЦ 143,136ст.).
Наше зростання у Христі відбувається в церковній спільноті котра є справжнім Тілом Христовим. Тіло росте від Глави - Господа Ісуса Христа і до ГНІХ як до своєї мети. Він роздає церкві свої дари, через Євхаристію щоб через служіння ними одне-одному, ми спасалися: « І він сам настановив одних апостолами, інших - пророками, ще інших - євангелистами і пастирями, і вчителями, 12 . для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла, 13 . аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа. 14 . Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом. 15 . Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в того, хто є головою - у Христа. 16 . Кожне тіло, складене та споєне всякою в'яззю допомоги, згідно з відповідним діянням кожного члена, від нього бере зріст на будування самого себе в любові.» (Еф.4,11 - 16).
Український богослов Петро Галадза стверджує: «Ми звикли, і слушно, говорити про Євхаристію, як відновлення Голготської жертви. Сьогодні, можливо. Цей наголос відповідніший, ніж будь коли, оскільки сучасний світогляд значною мірою уникає самовідречення. Однак євхаристійне богослов’я грецьких Отців, втілене в наших літургійних рубриках і текстах, наголошує ключову доктрину: хресна жертва все-таки завершується перемогою, тобто Воскресінням і Вознесінням. Святий Іван Золотоустий навіть навчає, що Божественна Літургія є продовженням тих трапез, у яких Христос брав участь зі своїми учнями після Воскресіння… Після «останньої вечері» (Тайної вечері) воскреслий і - прославлений Христос продовжує вечеряти зі своїми учнями.» («Богословія», Львів 2003,том 67, кн.1-2, ст.74). Тому бажаючи зустрітись із Воскреслим Христом маємо усвідомити потребу участі, нам християнам, у Євхаристії.
Висновки
Євхаристія необхідна для християнина, щоб визволити його від гріха. Вона дарує онтологічне єднання із ГНІХ, та чинить причасників свобідними у виборі між «добром і злом». Вічне життя християнина, теж закорінене у споживанні Тіла і Крови Господа Ісуса. Саме Євхаристія творить і об’єднує всіх членів Христової спільноти у Церкву - єдине тіло Христове, обдаровує їх дарами, на служіння-спасіння одне для одного. В Євхаристії переживаємо не лише хресну спасительну жертву ГНІХ, але зустрічаємось із Воскреслим Христом в сучасності і реально. І головний висновок: постійне життя у Євхаристії дарує нам зростання аж до «повноти Христа» (pleroma).