о. Андрій Грициняк
Про кінець світу
Автор: о. Андрій Грициняк
Сьогодні, читаючи пресу чи оглядаючи незчисленні телепередачі, нам, людям, стає страшно за майбутнє своїх дітей. Можливо, не так за своє, а за майбутнє наших дітей. Бо, окрім того, що людство в різних кінцях світу потерпає від стихійних лих, катастроф, війн чи епідемій, нам прогнозують тотальне лихо.
Його передбачають навіть у найближчі десятиліття. Цей, як його називають, «кінець світу» має прийти чи то з-під землі у вигляді великого землетрусу, чи з повітря у вигляді торнадо, який підніме хвилі океану і змиє цілі країни, чи то з космосу – кометою чи метеоритом, який, упавши на землю, зіб”є її з орбіти і т.п.
Ми можемо вірити чи не вірити у ці передбачення, маємо право боятися чи не боятися. Але, як християни, повинні дивитися на все і на всіх очима віри. І, власне, той, у кого ми повірили, сам Господь Ісус, говорив про кінець світу і про знаки, за якими ми його розпізнаємо. Христос також нам оповів, що після всього буде і суд над усім людським родом.
Але я хочу, щоб ми задумалися над іншим: хто або що є рушійною силою того кінця світу?
Можливо, це сам Господь Бог. Але ні! Бо Бог – це Любов, Добро, Милосердя, Досконалість… Він зі своєї природи просто не може руйнувати, бо, окрім всього, Він ще й Творець. Хоча був потоп, земля пішла під воду разом зі всім чи майже всім живим, але Бог не був причиною потопу, крім того, Він дав обітницю більше не проклинати землі (Бт. 8:21). Коли Ной поставив Господеві жертовник і приніс всепалення із чистих тварин і птахів, то Господь сказав: « Не проклинатиму вже більше землі через людину, бо помисли людського серця злі вже із молодощів, не губитиму ніколи всього, що живе, як то я вичинив був!»
Можна також сказати, що сама природа є причиною цього кінця, бо все у ній є матеріальне, а матерія, як ми знаємо, має початок і кінець. Та всесвіт і все, що у ньому, існує, має закони, дані Творцем, і без Його волі ніщо не може з’явитися і зникнути. Дуже гарно про це, хоч і образно, говорить Спаситель: « Хіба не за шага продається пара горобців? А проте ні один із них не впаде на землю без волі Отця вашого " (Мт. 10:29).
На думку багатьох, сатана може бути причиною всякого лиха, бо він – зло. Та він не може впливати на такі глобальні процеси, не маючи ні тіла, ні особистості. Йому потрібний помічник, розумний і тілесний.
Отже, звідси випливає те, що причиною і наслідком кінця усього є людина. По – перше, тому, що не дотримала наказу Бога: «Будьте плідні і множіться, наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над птаством небесним, рибою морською і над усяким звіром, що рухається по землі».
Не дотримали люди цього наказу через гріх. Адамові ж сказав: «За те, що ти послухав голос жінки і зїв із дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе».
Коли Каїн вбиває рідного брата Авеля, Господь звертається до вбивці: «Ось голос крови брата твого кличе до мене із землі. Тепер же проклятий ти від землі, що відкрила свої уста, щоб прийняти кров брата твого із твоєї руки”. Так, власне, через тотальний гріх всіх людей був потоп.
Цей кінець світу був також і локальний. Коли фараон не відпустив єврейський народ, посилалися кари. Їх було десять: «Вода перетворилася на кров, жаби, комарі, мухи, мор, чиряки, град, сарана, пітьма і остання – смерть первенця. Ось тоді народ єгипетський бачив справжній кінець світу”. Це описано у книзі Виходу (7 – 12 р.)
Євреї теж під час подорожі через пустелю, коли їх мучила спрага, голод чи кусали гадюки і люд гинув, думали, що це все - кінець. Але Господь допомагає. І коли люди слухали Мойсея і Аарона, переставали нарікати і шукали інших богів, крім єдиного, перед ними відкрилася обіцяна земля, а життя тривало.
Коли подорожуємо сторінками Біблії, зустрічаємо міста Содом і Гомору, які через неприродні тілесні гріхи були спалені вогнем і сіркою, і тільки Лот і його родина врятувалися. Це був справжній кінець світу, що охоплював великі міста.Тоді Господь зіслав на Содом і Гомору дощ із сірки і вогню, винищив міста, усю долину та усіх мешканців цих міст, а також те, що росло на землі.
Це тільки невеличкі приклади чи, радше, праобрази кінця світу, описані у Старому Завіті, їх є багато і у Новому Завіті, про що ми ще роздумаємо. Та нам, віруючим людям, потрібно пам’ятати те, що коли ми будемо виконувати наказ Господній і мудро управляти землею, не будемо нищити її, а берегти, коли будемо слухати нашого Бога, а не світ з його спокусами, Господь ще раз може дати обітницю не нищити землі через нас, його дітей.