Церква Покрови Пресвятої Богородиці

 Однак йти додому лише з висновком "було цікаво та весело" мені не довелося - поряд з теплом спілкування несла з собою чергову порцію роздумів та різке невдоволення собою. Зрештою, саме для цього, як на мене, і існують реколекційні зустрічі.

Отець Микола значну частину викладу присвятив поясненню того, чому Христос (і не лише Він) у своїй проповіді застосовував притчі. Особисто на мене доволі сильно впливають історії: прочитані чи почуті, справжні чи вигадані, серйозні чи комічні, адже дають змогу дати моральну оцінку вчинкам персонажів і лише тоді розпізнати подібні події в своєму житті. Останніми днями Бог постійно звертає мою увагу на одну вельми неприємну для мене ситуацію, а я втікаю від її вирішення - бо вже знайшла винних, визначила, що вони повинні чинити, і переможно очікую їхніх змін. Проте, очевидно, така позиція, м'яко кажучи, невірна. І цей факт я чітко усвідомила саме під час згаданої зустрічі. Багато моментів проповіді отця Миколи сприяли цьому:
- "Меа кульпа" - "велика моя провина" - часто повторюють латинники, не шукаючи винних і не виступаючи суддями;
- духовний розвиток схожий на політ літака, який, якщо зупиниться, неодмінно зазнає краху;
- Бог щодня засіває добірне зерно в моє серце, не втомлюючись запрошувати мене до його зцілення: в кожній ситуації, в кожних стосунках бажає пролитися Любов'ю;
- "Полюби і роби, що хочеш" - стверджує св. Августин. А чи є любов в моїх зранених стосунках? здається, там є все, окрім неї..
- "Якщо взяти всі гріхи світу і прирівняти до Божого милосердя, то можна уявити собі невеличку вуглинку, вкинуту в океан".

Впевнена, кожен зі слухачів почерпнув щось саме для себе. Бажаю відваги отримані відкриття, не зволікаючи, втілювати, адже, за словами отця Миколи Витівського, на півставки Бог ніколи не погоджується =)

Марія Сенейко